16 днів проти насилля


Основні характеристики насильства в сім’ї

Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від випадкового прояву сили, від нещасного збігу обставин.

Нам потрібно зрозуміти, як розпізнати насильство, як воно впливає на самопочуття, на самооцінку людини, на долю жертви насильства і що саме породжує насильство; зокрема, домашнє насильство, звідки воно береться і як йому запобігати, як долати наслідки насильства. В цьому контексті важливим є і розуміння психології насильника, витоків насильницької поведінки, засобів соціального захисту жертв насильства та психологічної роботи з насильниками.

Відомий польський психолог, що ретельно досліджував проблему насильства в сім’ї, Єжі Меллібруда виділив 4 ознаки насильства:

  • насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;
  • суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини;
  • насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;
  • насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.

Досвід надання психологічної допомоги жінкам і дітям – жертвам домашнього насильства свідчить про те, що, дійсно, домашнє насильство є досить розповсюдженою формою існування великої кількості сімей в Україні. Досить поширеними формами насильства поряд із побиттям та фізичним знущанням є суцільний економічний контроль, приниження, брудні лайки, примус до сексу, заборона працювати тощо.

Коли розглянути надані вище риси насильства, то, виявляється, що інтенційність (попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні (“Я вас всіх навчу, як треба жити”, “Я вас годую, і ви все повинні робити так, як я вимагаю”, “В моїй сім’ї правила життя повинні бути такими, як у сім’ї моїх батька та матері” тощо), так і на підсвідомому – “Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватись, чого я хочу, а не здогадаєтеся, то тримайтеся…”.

Діючи у відповідності зі своїми бажаннями та примхами, насильник навіть не розглядає своїх підлеглих, дружину та дітей, як особистостей, в яких можуть бути якісь права, наприклад, право на свою власну думку, право мати якісь бажання чи уподобання, право приймати якісь рішення, право на інформацію, що стосується життєво важливих питань існування сім’ї тощо. Тому їх права постійно порушуються, рішення “головної” особи не обговорюються. Зустрічаються сім’ї, в яких чоловік, голова та встановлювач жорстких правил існування сім’ї, не дозволяє дружині та дітям навіть звертатись до нього з власної ініціативи.

Насильство має місце, коли об’єкт насильства не може себе захистити чи це фізично більш слабка жінка, чи вкінець зневірена в собі; чи дитина не може бути такою ж брутальною та жорстокою, як батько, бо вважає, що така поведінка батька є нормою, бо іншої не бачила; чи всі жертви насильства вкінець залякані, відчувають безліч страхів і не вірять, що хтось чи щось може їх захистити, і багато інших варіантів, що розв’язують руки насильнику.

Шкода від домашнього насильства величезна. Всі ми знаємо про страшні наслідки фізичного насильства – смерть, каліцтво, синці… А хто рахував руйнівні для формування особистості психологічні наслідки домашнього насильства:

  • життя жертв домашнього насильства у постійному страху;
  • брак позитивних почуттів;
  • не реалізовану потребу у самовираженні як жінки, так і дітей;
  • катастрофічно знижену самооцінку жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;
  • обман, пристосовництво як основну модель поведінки членів родини;
  • інформаційну депривацію (брак важливої для життя сім’ї інформації);
  • життя у повному обмеженні свободи;
  • депресію, як реакцію жертви на насильство;
  • сприйняття дитиною насильницької моделі існування сім’ї за норму;
  • агресивну, аж до злочинної, поведінку дітей та підлітків і багато інших.

діти проти насилля675_n