Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу

Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України (Додаток до листа від 16.08.2010 № 1/9-563).  Одне із основних завдань, визначених Законом України “Про дошкільну освіту” — збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Показниками фізичного здоров’я дитини є рівень морфофізіологічного розвитку (нормальне функціону­вання всіх органів та систем організму, їх ріст і розвиток), що виявляється й підтверджується віковими антропо- та біометричними показниками (довжина, маса тіла, об’єм грудної клітки, робота серця, дихання, опорно-руховий апарат, постава, стан шкіри, гострота зору, нюху, слуху, смаку тощо).

Показники психічного здоров’я — рівень розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення, воля), емоційної сфери, зба­лансованих психічних станів, умінь свідомо керувати сво­єю поведінкою, адекватно реагувати на зовнішні й вну­трішні подразники, регулювати відносини із соціальним, природним, предметним середовищем та власним “Я”.

Показники духовного здоров’я — врівноважене спіл­кування з однолітками та іншими дітьми, дорослими людьми, швидка адаптація до середовища, спрямова­ність на суспільно-корисну справу, культура користуван­ня матеріальними благами.

Умовами цілісного розвитку дитини є викорис­тання в дошкільних навчальних закладах здоров’я-збережувальних та здоров’яформувальних техно­логій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медич­ного обслуговування, харчування, оптимізації рухово­го режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармоній­них, доброзичливих взаємин між педагогом та вихован­цями, самими дітьми.

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних на­вчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сон­це, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнан­ня тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці робо­ти дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика — вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг — система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допо­магає активізувати його захисні сили.

Важлива умова для забезпечення повноцінного фі­зичного розвитку дітей — створення предметно-ігрового середовища. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухо­вої діяльності (організованої педагогом та самостійної).

У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, сухий басейн, “стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки — автомобілі, візки тощо). Роз­міщення обладнання має забезпечити вільний без пе­решкод доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Особливого значення набуває виважене використан­ня таких гігієнічних чинників, як сон і харчування дітей.

Сон

Сон дітей повинен організовуватись у належних гі­гієнічних умовах (окреме ліжко, не дуже м’яка постіль, чисте прохолодне повітря в приміщенні) у всі пори року. Тривалість денного сну для дітей визначається санітар­ними правилами і нормами. Часові межі денного сну можуть бути подовжені чи скорочені залежно від мож­ливих індивідуальних проявів, особливостей нервової системи, емоційного чи фізичного навантаження, само­почуття дітей.

Харчування

Правильна організація харчування передбачає над­ходження в організм дитини необхідних харчових речо­вин у достатній кількості, правильного співвідношення відповідно до фізіологічних потреб дитячого організму. Діти отримують харчування 3-4 рази на день залежно від часу перебування в дошкільному навчальному за­кладі. Обов’язковим є дотримання правил естетики хар­чування, виховання необхідних гігієнічних навичок, що відповідають віку та рівню розвитку дітей.

З метою повноцінного фізичного розвитку дітей до­шкільний навчальний заклад забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, організацію рухо­вої активності у повсякденному житті та проведення занять з фізичної культури.

До фізкультурно-оздоровчої роботи можна від­нести такі форми: ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки, паузи, загартувальні процедури.

Рухову активність у повсякденному житті забезпе­чують рухливі ігри, фізичні вправи на прогулянках, похо­ди за межі дошкільного закладу (дитячий туризм), фіз­культурні свята і розваги, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання.

Заняття з фізичної культури розглядаються як ці­леспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності, що має на меті оптимізацію рухового режиму, формування та закріплення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, на­дання дітям спеціальних знань з фізичної культури.

Фізкультурно-оздоровча робота

Ранкова гімнастика — обов’язкова складова орга­нізації життєдіяльності дітей у дошкільному навчаль­ному закладі. Вона сприяє поглибленню дихання, по­силенню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

Головна вимога до гімнастики у літній період — прове­дення її на свіжому повітрі, а взимку — у добре провітре­ному приміщенні. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час вико­нання вправ має бути легким.

Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Вправи повинні бути прості та доступні для виконання, доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів. Тривалість ранкової гімнастики: для дітей раннього віку — 4-5 хв, молодшого дошкільного віку — від 6 до 9хв, старшого — 8-12 хв. Комплекси ранкової гімнас­тики розучуються на заняттях з фізичної культури, діють 2 тижні з ускладненням на другому.

Протягом року вже знайомі комплекси періодично по­вторюються, збільшується навантаження за рахунок уріз­номанітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання.

Гімнастика після денного сну проводиться після поступового підйому дітей у спальній, групових кімнатах або залі. Комплекс такої гімнастики включає загально-розвивальні вправи на різні м’язові групи із зміною ви­хідних положень та спеціальні вправи для формування стопи і постави. Тривалість від 6 до 9 хв залежно від віку дітей.

Фізкультурні паузи (динамічні перерви) проводяться в перерві між малорухливими видами діяльності та ор­ганізованими заняттями з метою зняття втомлюваності дітей через використання нескладних рухливих вправ. їх тривалість — 5-10 хв.

Фізкультурні хвилинки проводяться під час орга­нізованих занять у вигляді короткотривалих комплексів фізичних вправ, що дає можливість зменшити втомлю­ваність дітей і відновити їхню працездатність для по­дальшої успішної роботи. До комплексів фізкультурних хвилинок входять 3-4 вправи, кожна з яких повторюєть­ся 4-6 разів. їхня тривалість 1-2хв.

Загартувальніпроцедури—системазаходів, спрямо­ваних на підвищення опірності організму дітей, розвитку у них здатності швидко й без шкоди для здоров’я присто­совуватися до змінних умов навколишнього середовища. У дошкільних навчальних закладах застосовуються два види загартувальних заходів: повсякденні та спеціальні. До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла.

Спеціальні загартувальні процедури — повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм. Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фіто­терапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та зго­дою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

Форми організації рухової активності у повсякденному житті

   Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостій­ність, вольові зусилля. При цьому важливо враховува­ти руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

   У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкіль­ного віку, 4-5 годин — для старших дошкільників. Важливий складник життєдіяльності дітей — прогулянки. Неодмінна умова їх проведення — збалансування дорос­лими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інте­ресів дітей тощо.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв, молод­шого — 35-45 хв, старшого — 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15хв до її закінчення), щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.

Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх до­борі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх по­переднього розучування.

їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранко­вого прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку — шість-сім.

Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних ви­дів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з еле­ментами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійсню­ється на заняттях з фізичної культури, а закріплення — на прогулянках.

Фізичні вправи на прогулянках — один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм форму­ються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, коор­динація рухів, гнучкість).

Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнас­тика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

Походи за межі дошкільного закладу (дитячий ту­ризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і від­починку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти довільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного за­кладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв, п’ятого року життя — 20-25 хв, шостого року життя — 25-30 хв.

Під час походів використовують вправи з основних ру­хів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються про­ведення спостережень в природі та навколишньому ото­ченні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями — вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу — оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята проводяться двічі-тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку — 40-50 хв, для старшого віку — 50-60 хв. Фізкультурні свята організо­вуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них, створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята — найважливіша мета за­ходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з пев­них причин, малоактивних і невпевнених.

Під час підготовки до фізкультурного свята необхід­но розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсум­ків, врученню призів і подарунків.

Підготовка дітей до свята розпочинається заздале­гідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індиві­дуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.

Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультур­них розваг для дітей раннього віку — 15-20хв, молод­шого — 20-35 хв, старшого віку — 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні на­вантаження, плануючи розваги передбачається раціо­нальне чергування ігор із різними ступенями наванта­ження, колективних, масових — з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор — з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати ес­тафети, конкурси, атракціони, а також використовувати­ся ігри та вправи спортивного характеру.

Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухли­ві ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Біль­шість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з те­мою здоров’я та здорового способу життя (бесіди, чи­тання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудо­ва, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма роз­раховується на кілька днів.

Самостійна рухова діяльність як форма активіза­ції рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід вра­ховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкрет­ної дитини. Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рух­ливих ігор та способів взаємодії між учасниками, при­значення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну змі­ну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періо­дично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного до­ступу до обраних предметів та використання їх у само­стійній руховій діяльності, не заважаючи іншим дітям. Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят пе­дагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, по­трібний інвентар, підготувати місце для самостійних ру­хів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні наван­таження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостій­ної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє-четверо дітей. Мета — ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунен­ня відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та ін­тереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної ро­боти, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

Заняття

Заняття розглядаються як ціле­спрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового спосо­бу життя. Вони дають змогу систе­матично, послідовно формувати, за­кріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсяк­денних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у фор­мі фізкультурних занять прово­диться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку — 15-20 хв, молодшо­го — 20-30 хв, старшого — 30-40 хв. Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змі­нюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготов­ка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнан­ня та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей доби­раються з урахуванням місця проведення занять і пори року.

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:

  • мішані (подається новий руховий матеріал та за­кріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідно­шення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);
  • заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, або тренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);
  • контрольні (проводяться за потребою в кінці міся­ця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо).

За змістом рухових завдань і методикою проведення фізкультурні заняття розрізняють:

  • комплексні, або інтегровані, мішані (включають стройові, загальнорозвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практич­них методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);
  • сюжетні (будуються, як правило, за типовою струк­турою, але у формі “рухової розповіді”, де всі рухові зав­дання пов’язані спільним сюжетом і виконуються в ціка­вих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);
  • ігрові (всі освітні завдання розв’язуються лише з допомогою ігор (3-5): спочатку проводяться 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім — 1-2 гри великої рухливості, на закінчення — малорухлива гра; ігри доби­раються так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; про­водяться на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою);
  • домінантні (акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізич­ного розвитку тощо, наприклад: заняття на розви­ток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням пев­ного виду фізкультурного обладнання, інвен­тарю тощо).

Фізкультурні заняття є щоденними:

  • двічі на тиждень вони проводяться у від­ведений для цього час у фізкультурній залі або на майданчику (за сприятливої погоди у період з квітня до жовтня);
  • в інші дні тижня проводяться два заняття фізичними вправами на свіжому повітрі під час денних прогулянок (у всі пори року за сприят­ливих погодних умов) та один раз на тиждень проводиться похід за межі дошкільного за­кладу, якщо є відповідні природні умови для організації елементарного дитячого туризму. Заняття на свіжому повітрі проводить вихова­тель групи або інструктор з фізичної культу­ри з допомогою вихователя. До їх проведен­ня, як і до занять в залі, можуть залучатися музичний керівник, помічник вихователя.

Усі заняття на свіжому повітрі мають таку саму тривалість, що й заняття у залі. Проте якщо вони проводяться у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ їхня тривалість може дещо збільшуватися (до 5хв). Оскіль­ки ці заняття проводяться під час проведення прогулянок, то важливо правильно обрати період їх проведення: в хо­лодну погоду їх доцільно організовувати під кінець пере­бування дітей на повітрі, щоб запобігти переохолодженню організму після отриманих фізичних навантажень; у теплу пору такі заняття варто розпочати через 10-15 (до 20)хв після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники — частота пульсу й дихання — досягли належного для активної рухо­вої діяльності рівня.

Особливої уваги педагогів і медичного персоналу по­требує забезпечення оптимальних загальних наван­тажень на дітей у процесі фізкультурних занять.

Загальні навантаження — сукупність фізичних, пси­хічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Фізичні навантаження — величина впливу фізичних вправ, виконуваних під час занять, на функціональну діяльність усіх органів та систем дитячого організму. Пік таких навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Для регулювання (збільшення або зменшення) фі­зичних навантажень можна включати до змісту занять складніші чи простіші вправи (найістотніше навантажен­ня на організм забезпечує робота великих, а не дрібних груп м’язів); змінювати їх кількість та дозування, темп виконання, амплітуду, кількісні параметри рухів (висоту, довжину тощо) та інвентарю (вагу чи розмір предметів). Важливо стежити за ступенем напруження м’язів при ви­конанні; скорочувати паузи між вправами, простою дітей за рахунок попередньої підготовки розмітки, обладнання та продумування способів оперативної розстановки/при­бирання обладнання, роздачі/збирання інвентарю, раціо­нальну організацію дітей на виконання рухів, доцільний добір методів і прийомів роботи з вихованцями.

Психічні навантаження — вплив фізичних вправ під час занять на психіку дітей (увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, волю тощо.). Найбільше психічне на­вантаження має припадати на початок основної частини заняття, коли розучуються нові чи виконуються найбільш складні за технікою, недостатньо засвоєні дітьми вправи з основних рухів.

Регулювати рівень психічних навантажень, запобігати перевантаженню дитячої пам’яті, мислення, уваги, сприй­мання, уяви допоможуть: раціональне поєднання нового і знайомого, добре й недостатньо засвоєного програмо­вого матеріалу; періодична зміна або оновлення обста­новки, середовища, місця проведення занять обладнан­ня, атрибутів та інвентарю; перенесення занять із зали на майданчики, у природні умови; насичення занять відповідною поставленим освітнім завданням кількістю практичних методів та ігрових прийомів; активізація піз­навальної, мислительної діяльності дітей.

Емоційні навантаження визначаються величиною впливу фізичних вправ на емоційний стан, настрій ді­тей. Максимальне емоційне навантаження, зазвичай, припадає на рухливу гру в основній частині заняття. Регулюванню емоційних навантажень у ході занять з фізичної культури допоможуть бадьорий, діловий, при цьому доброзичливий тон, активність педагога; домірні й педагогічно виправдані заохочення дітей до рухів; ес­тетично привабливі, різноманітні посібники у достатній кількості (проте надмір їх на одному занятті призводить до психологічної втоми); музичний супровід певних час­тин заняття; улюблені вправи та ігри дітей тощо.

Оптимальне поєднання всіх навантажень забезпечує більш високу працездатність дитячого організму й не викликає у дітей перевтоми. Помірна втома активізує відновлювальні процеси в організмі, пожвавлює темпи та поліпшує показники фізичного розвитку.

Педагоги мають стежити за зовнішніми ознаками реак­ції дітей на запропоновані їм загальні навантаження, як от: колір шкіри обличчя, спітнілість чола, щік, голови, спини, спосіб і ритмічність дихання (через ніс або рот, поява за­дишки), якість виконання рухів, стан постави, дисципліна, рівень дитячої уваги, інтересу, млявість чи надмірна рух­ливість тощо. За перших ознак перевтоми або передчас­ної втоми, слід вжити заходів щодо їх запобігання й під­тримання здорового тонусу: внести зміни у зміст заняття, методику його проведення, дозування вправ, ввести до­даткові паузи для відпочинку тощо, стосовно всієї групи, підгрупи чи окремих дітей. Основний показник реакції організму на загальні навантаження — частота пульсу. Проводячи пульсометрію у дітей, слід враховувати таку орієнтовну динаміку зміни частоти пульсу порівняно зі станом спокою: упродовж вступної частини заняття вона зростає на 10-15 %, підготовчої — на 20-25 %, під кінець основної— на 60-80%, у заключній частині знижується приблизно до рівня вступної, а повертається до норми через 3-5 хв після завершення заняття.

З регулюванням навантажень тісно пов’язані загаль­на і моторна щільність фізкультурних занять.

Загальна щільність заняття — це відношення педа­гогічно виправданого часу до тривалості всього заняття. Педагогічно виправданим є час, відведений педагогом на пояснення і роз’яснення, показ дій, вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, допоміжні дії (шикування і переши­кування дітей, роздача і збирання атрибутів, установка й прибирання обладнання), безпосереднє виконання вправ дітьми тощо. Час, витрачений на розмови з колегами, не­доцільні пояснення та повчання, довгі бесіди, аналіз дій і поведінки дітей, довготривале очікування ними своєї черги під час виконання вправ чи при підготовці місця заняття, обладнання й інвентарю, зайві перешикування, повороти тощо, є педагогічно невиправданим і при визначенні за­гальної щільності занять не враховується. Тому всі ключові моменти організації та проведення занять слід ретельно продумувати, щоб час занять був педагогічно виправданим, а відтак загальна щільність занять наближалася до 100 %.

Моторна щільність розглядається як відношення часу, проведеного дітьми у русі, до тривалості заняття. Вона визначається методом індивідуального хронометражу і має орієнтовні вікові норми: для дітей 4-го року життя — 55-60 (до 65)%, 5-го року життя — 60-65 (до 70)%, 6-го року життя — 65-70 (до 75)%, для 7-го року життя — 70-75 (до 80)%. Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша, ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін.

Існують різні шляхи регулювання моторної щільності занять, а саме:

  • вибір раціональних способів організації дітей для виконання рухів та доцільне поєднання різних способів
    організації впродовж заняття. При цьому слід урахову­вати, що фронтальний спосіб організації забезпечує мо­торну щільність на рівні 75-88 %, груповий — 66-75 %, потоковий — 62-70 %, змінний — 58-66 %, спосіб коло­вого тренування — 72-84 %, індивідуальний — 18-24 %;
  • поєднання вправ з основних рухів у комплекси-зв’язки (особливо зручне при потоковому, змінному, іноді— при
    індивідуальному, груповому способах організації);
  • заповнення пауз під час очікування дітьми своєї черги або при зміні обладнання простими додаткови­ми руховими завданнями, які не потребують ретельного контролю дорослого;
  • розміщення й максимальне (можливо, багатоцільове) використання на занятті великого і дрібного обладнання;
  • забезпечення достатньої кількості посібників та ін­вентарю, використання обладнання, зручного для одно­часного виконання одних і тих самих рухів дітьми (це дає змогу уникнути довгих очікувань дітьми своєї черги);
  • педагогічно виправдане застосування словесних і на­очних прийомів (передусім пояснень, показу, оцінок тощо);
  • організація виконання рухів під рахунок або музич­ний супровід (йдеться про рухи, які можна виконувати у загальному ритмі й темпі, наприклад: ходьбу, біг, під­скоки, загальнорозвивальні вправи).

Окрім занять з фізичної культури, у дошкільних нав­чальних закладах, де є басейни, проводять заняття з плавання, що є унікальним засобом впливу на організм дитини, вдосконалення рухів, розвиток фізичної витри­валості, самостійності, наполегливості тощо.

Приміщення критих басейнів мають бути обладнані вентиляцією, достатньо освітлені, прибрані. В них має підтримуватись належний температурний режим: темпе­ратура повітря в басейні +24°/+28°, у роздягальнях і ду­шових +25°/+26°, температура води — в межах +26°/+29°. У початковий період навчання плавання температура води в басейні може бути дещо вищою (до +307+32°).

Басейни обладнуються спеціальним інвентарем для безпеки занять з плавання, а також іграшками та облад­нанням для навчання елементів плавання.

Навчання плавання у дошкільних закладах може роз­починатися з третього року життя. Найдоцільніший час для занять: до сніданку — з 7:30 до 8:30, після снідан­ку — з 9:30 до 12:30, після денного сну — з 15:15 до 17:30. При цьому враховується, що заняття з плавання можна проводити не раніше, ніж через 30-40 хв після їди та не пізніше ніж за 1,5-2 години до нічного сну і не за рахунок перебування дітей на свіжому повітрі. Заняття з плавання проводяться двічі на тиждень. У ці дні не плануються звичайні фізкультурні заняття та за­няття фізичними вправами під час денних прогулянок.

Заняття з плавання організовуються з окремими під­групами дітей: 3-й рік життя — по 5-6 дітей, 4-й рік — по 8-10, 5-7-й роки життя — по 10-12 дітей.

Перші заняття короткотривалі — 5-7 хв. Поступово їхню тривалість для дітей 3-го року життя доводять до 10-15 хв, для 4-го року — 10-20 хв, для 5-го року — до 20-25 хв, для дітей старших дошкільників — до ЗО (40) хв. Заняттям в басейні мають обов’язково передувати гігі­єнічні процедури.

Навчання елементів плавання відповідно до програ­мових вимог організовуються поетапно й спрямовані на реалізацію певних завдань, а саме:

I етап (3-4-й роки життя) — ознайомлення дітей з водою та її властивостями, освоєння у воді;

  • етап (4-5-й роки життя) — набуття дітьми умінь і навичок, які допомагають почуватися у воді впевнено
    (спливати, лежати на воді, ковзати по ній, видихати у воду, розплющувати очі у воді тощо);
  • етап (6-7-й роки життя) — навчання плавання пев­ним способом та правильним узгодженням рухів рук, ніг і
    дихання, починаючи з полегшених способів (наприклад, плавання кролем на грудях і спині без виносу рук);
  • етап (старший дошкільний та молодший шкільний вік) — засвоєння і вдосконалення техніки різних спор­тивних способів плавання, простих поворотів та старту у воду, плавання на “глибокій” воді.

Типова структура заняття з плавання:

  • розминка (з ходьбою, пробіжками, комплексом загальнорозвивальних вправ, підготовчими до пла­вання вправами на суші); якщо ж немає місця для “сухого” плавання, розминка проводиться у воді;
  • вправи на пересування (з ходьбою, бігом, підско­ками), освоєння у воді (занурювання, затримка
    дихання, видихи у воду, відкривання очей у воді, спливання тощо);
  • спеціальні вправи на опанування певного способу плавання (засвоєння рухів рук, ніг, узгодження рухів
    тощо), рухливі ігри у воді з використанням уже за­своєних умінь;
  • вільне плавання.

Плавання — специфічна спортивна вправа, оскільки плавець виконує всі рухи у горизонтальному, безопорному положенні. Тому на виконання вправ, спрямованих на вивчення і вдосконалення цього положення, має від­водитися 80% часу основної частини заняття (включаю­чи ігри, естафети, розваги).

Підсумком проведеної роботи з навчання плавання є свята чи розваги на воді (один-два рази на рік).

Робота дошкільного навчального закладу в цілому має спрямовуватися на підтримку, збереження та розви­ток здорового способу життя дошкільників, формування мотивації здорового способу життя. З огляду на це дітей треба ознайомлювати з поняттями про гігієну тіла, гігієну діяльності; здоров’я і хвороби, зовнішність, тіло, основні органи, а також про статеву ідентифікацію та диференціацію, розвиток організму, безпеку організму та діяльності. При цьому важливо дотримуватися прин­ципів послідовності, систематичності, індивідуального підходу. Така робота проводиться в процесі всієї життє­діяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.