Соціально-психологічні особливості формування

Соціально-психологічні особливості формування особистості дитини в неповній родині

Сім’я є одним із найважливіших чинників соціалізації дитини. Тому сімейні умови виховання, соціальне положення сім’ї, рід занять її членів, матеріальне забезпечення і рівень освіти батьків, значною мірою визначають життєвий шлях дитини. Крім свідомого, повноцінного і цілеспрямованого виховання, яке дають батьки, на дитину впливає уся внутрісімейна атмосфера, причому ефект цього впливу з віком накопичується, переломлюючись у структурі особистості.

Особливості взаємодії дитини з батьками, ступінь їх чуйності, наявність емоційних зв’язків і відносин прихильності впливають протягом усього періоду дитинства, так і в подальшому житті, є своєрідним еталоном побудови її відносин з іншими людьми. Тому так важливо, щоб у кожної дитини були і тато, і мама.

Але якщо в родині тільки один батько? Які соціально-психологічні наслідки виховного впливу такої сім’ї на формування особистості дитини? Відповіді на ці питання лежать не на поверхні, як може здатися на перший погляд. Однак, багато що в психічному розвитку і особистісному становленні дитини залежить не тільки від наявності одного або двох батьків. Принципово важливо як складаються відносини між дитиною і тим батьком, з яким вона проживає, і в якій формі підтримуються зв’язки з батьком, який з тієї або іншої причини не може жити разом з сім’єю.

Дитячі психологи, що займаються вивченням проблем сімейного виховання, зазначають, що повна сім’я сама по собі не гарантує успіху у вихованні дитини, а лише створює передумови успішного формування її особистості. Тим не менш, виховання в умовах неповної сім’ї таїть у собі цілий ряд труднощів, з якими рано чи пізно доведеться зустрітися кожному одинокому батьку.

Перш ніж ми перейдемо до розгляду соціально-психологічних особливостей формування особистості дитини в неповній сім’ї, необхідно відповісти на питання – що ж таке неповна сім’я ?

Традиційно прийнято вважати, що неповною називається така сім’я, яка складається з одного батька з одним або кількома неповнолітніми дітьми. Психологи виділяють ще додаткову категорію неповних сімей – це так звані функціонально неповні сім’ї, де присутні обидва батьки, але у зв’язку з професійними або іншими обставинами мало залишають часу для сім’ї, або взагалі забувають про свої виховніфункції.

В умовах сучасної дійсності неповна сім’я в більшості випадків складається з матері з дитиною або декількома дітьми, тобто є по суті материнською. У зв’язку з цим ми будемо розглядати особливості материнсько-дитячих відносин та їх вплив на характер психологічного та особистісного розвитку дитини.

Батьківський дім споконвіку називається вітчим, в цьому виразі закладено глибокий сенс, що визначає важливу роль батька у вихованні і формуванні особистості дитини. Сучасними психологічними дослідженнями було доведено, що відсутність в сім’ї не просто батька, а, перш за все чоловіка є важливою передумовою відхилень у психічному розвитку дитини.

Дефіцит чоловічого впливу в неповних сім’ях проявляється у вигляді:

– порушень розвитку інтелектуальної сфери (страждають аналітичні і просторові здібності дитини за рахунок розвитку вербальних);

– недостатньо чіткого здійснення процесу статевої ідентифікації хлопчиків і дівчаток;

– утруднень навчання підлітків навичкам спілкування з представниками протилежної статі;

– формування надлишкової, патологічної прив’язаності до матері.

Для повноцінного розвитку інтелекту дитини дуже важливо, щоб в її оточенні починаючи з раннього дитинства, зустрілися обидва типи мислення: і чоловічий, і жіночий. Відсутність батька в сім’ї, з чим би вона не була пов’язана, негативно позначається на розвитку інтелектуальних здібностей, як хлопчиків, так і дівчаток.

Математичні здібності – чи не найчутливіший «орган» по відношенню до дефіциту чоловічого виховання. Недорозвиненість цих здібностей безпосередньо пов’язана з відсутністю того інтелектуального середовища, яке створює чоловік у сім’ї. Особливо значимі в розвитку інтелектуальних здібностей дитини перші два роки життя. Тому дуже важливо, в якому віці дитина була позбавлена можливості, відчувати на собі вплив обох батьків, які є для неї першим джерелом необхідного життєвого досвіду.

Наявність чоловіка в родині впливає не тільки на характер розумового розвитку дітей, але і на формування їхнього інтересу до навчання. Відзначено, що чим частіше хлопчик буває з батьком, тим краще він вчитися, і ця залежність відзначається навіть при рівних здібностях. Підтягнутий, активний, націлений на успіх батько викликає у сина прагнення відповідати цьому образу. У той же час, думка батька щодо значимості академічних успіхів може і негативно позначитися на ставленні дитини до навчання.

Наведені вище приклади впливу батька на розумовий розвиток і успішність дитини не говорять про наявність будь-яких жорстких механізмів, причинно-наслідкових зв’язків. Тут мова йде лише про тенденції, які зустрічаються найчастіше. Відомо, що на розвиток інтелекту в першу чергу впливають спадковість, соціальне оточення і власний досвід дитини. Історія знає чимало прикладів того, коли діти, які виросли без батька, відрізнялися видатними інтелектуальними здібностями.

Іншою важливою психологічною проблемою, пов’язаною з вихованням дитини в неповній родині, є порушення статевої ідентичності, несформованість навичок статеворольової поведінки. Втрата або несформованість почуття статі породжує глибокі зміни всієї особистості людини. У розвитку специфічних статевих психологічних якостей чоловіків і жінок величезна роль належить батькові.

Вже в перші місяці життя дитини батько по-різному грається з хлопчиком і дівчинкою, тим самим починаючи формувати їх статеву ідентичність. Перші п’ять років життя відіграють визначальну роль у розвитку рис мужності у хлопчика і у встановленні в майбутньому гетеросексуальних відносин у дівчинки. Тому, чим довше в цей період дитині доведеться жити без батька і ніякий інший чоловік не стане ефективною його заміною, тим серйозніше можуть виявитися труднощі статевої ідентифікації.

Найбільш успішно діти засвоюють ту чи іншу психосоціальну роль у дошкільному віці: хлопчики в 5-7 років, у дівчаток це період більш розмитий 3-8 років. Під впливом батьків до 3-6 років у дитини складається уявлення про належність до певної статі, що надзвичайно сильно впливає на весь подальший хід формування їїособистості як чоловіка або жінки.

У хлопчиків, вихованих тільки матір’ю, спостерігаються розвиток жіночих рис характеру, таких як словесна агресивність, перевага ігор та занять, традиційно властивих дівчаткам, або навпаки, розвиток «компенсаторної мужності», для якої характерне поєднання перебільшено чоловічої поведінки із залежним характером.

У розвитку дівчинки батько також відіграє важливу роль. Для неї він чоловік номер один, його риси, особливості поведінки, нюанси взаємин запам’ятовуються часом на несвідомому рівні і стають зразком, до якого згодом будуть притягуватися всі типи відносин майбутньої жінки з чоловіками. Дефіцит чоловічого впливу в ході дорослішання дівчинки істотно ускладнює її розвиток як майбутньої жінки, ускладнює формування у неї навичок спілкування, що згодом може негативно відбитися на її сімейному житті.

Відсутність батька в сім’ї або людини, що його замінює, позначається на розвитку особистості чоловічоїсамосвідомості хлопчиків. Позбавлені в дитинстві можливості достатнього спілкування з батьком хлопчики в подальшому часто не вміють виконувати свої батьківські обов’язки і, таким чином, негативно впливають на особистісне становлення своїх дітей.

Хлопчики, що виховуються без батька або засвоюють жіночий тип поведінки, або в них формується спотворене уявлення про чоловічу поведінку як антагоністично протилежну жіночій. В обох випадках складається викривлене уявлення про чоловічу поведінку як агресивну, грубу, різку та жорстоку. Такі хлопчики часто менш зрілі і менш цілеспрямовані, не відчувають себе в достатній безпеці, безініціативні і неврівноважені, більш боязкі.

Таким чином, процес статевої ідентифікації, тобто усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності і набуття психологічних особливостей поведінки, характерних для представників певної статі, багато в чому залежить від складу сім’ї та впливу матері або батька на формування у дитини життєвих і ціннісних установок. Саме в умовах сімейного виховання діти отримують перший досвід особистої поведінки, емоційного реагування на різні ситуації, вчаться пізнавати навколишній природний і соціальний світ, організовувати свій побут, ефективно брати участь в міжособистісному спілкуванні.

Результатом недоліків лише материнського виховання в неповних сім’ях може стати деформація особистості дитини вже в ранньому дитинстві. Якщо в повній сім’ї емоційний фон створює мати, підтримуючи сприятливу сімейну атмосферу порозуміння, довіри і душевної близькості, то батько виконує функції нормативного контролю і здійснює регуляцію поведінки.

У неповній сім’ї реалізація всіх перерахованих вище функцій покладається на матір, і не завжди їй це вдається. Від недоліків материнського виховання в таких сім’ях страждають, перш за все, хлопчики.

Одна з найбільш поширених особливостей материнського виховання в неповних сім’ях – надмірна опіка сина матір’ю. У своєму прагненні захистити сина від життєвих труднощів, відповідальності і ризику матері часто тим самим паралізують дитячу волю, заважають синам стати чоловіками. У результаті материнська гіперопіка може призвести до серйозного психологічного ускладнення взаємовідносин між сином і матір’ю, результатом якої може стати емоційне відчуження, ненависть і ворожнеча.

Не завжди взаємини матері і сина призводять до особистісної деформації хлопчика. Якщо мати з раннього дитинства виховує у сина вміння долати труднощі, заохочує його самостійність та ініціативу, стимулює в ньому бажання бути сильним і сміливим, розвиває здатність ризикувати, то у хлопчика сформується чоловічий стиль поведінки і під впливом матері. У цьому випадку мати стане для сина надійним другом протягом всього його життя.

Такі деякі психологічні особливості формування особистості дитини, характерні для всіх типів неповних сімей. У той же час кожен різновид неповної сім’ї має свої, властиві тільки їй характерні риси, пов’язані з впливом сформованих у ній відносин на процес психічного розвитку та особистісного становлення дитини.

Підводячи короткі підсумки, хотілося б відзначити, що роль батьків у справі виховання багатопланова і відбивається на формуванні особистості дитини вже в ранньому дитинстві. Відсутність одного з батьків, наприклад батька, призводить до серйозних порушень психічного розвитку дитини, зниження її соціальної активності, деформацій особистості і порушення процесу статеворольової ідентифікації, а також до різних відхилень у поведінці та стані психічного здоров’я.